Я ультрамарін

Вчора йшов до дому після 9 годин роботи, двох годин тренування і ще 3х годин на курсах вивчення іноземної мови і, на диво, не сумний хоч і втомлений але мораль на 10/10. Згадав пости з цього сабу як люди жаліються на дипресію, несправедливість, на те що важко знайти дівчину, на те що батьки щось не дали - на все в підряд і чомусь згадалась сценка за трейлеру де в натовп якихось монстрів з космічного корабля висаджуються декілька воїнів в обладунках і починають крошити монстрів у якихось нереальних кількостях. І вони тримаються довго вже стоячі на горі трупів але згодом монстри їх все ж перемагають. Мені здається це гарна аналогія на життя в цілому, нас висаджують на ворожу планету щоб битись до смерті, в будь-який момент можна опустити руки але насправді ти живеш тікі доки борешся за свої цілі за свої прагнення, життя і є боротьба і треба отримувати задоволення не від моментів між хвилями монстрів, а від боротьби тоді будеш щасливий. І не жалітись, ми на ворожій тереторії, що ж скиглити що нам тут не раді? Коли буде брати туга від того що багато навалилось, згадай що ти ультрамарин на ворожій планеті, вихід звідси тільки вперед ногами так що отримуй задоволення від битви. Як що ж ти страждаєшь від нудьги чи не рішучості, то це останній колл вступити в битву, бо інакше ти вже мертвий і тіки чекаєш коли твоє тіло почне гнити.